• Голик Олександр Захарович

    by  • 04.05.2012 • Визначні постаті

    Голик Олександр Захарович
    (1906 – 1991)

    Визначний учений в галузі фізики рідкого стану речовини, доктор фізико-математичних наук, професор

    Ректор Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1951 – 1955 р.р.)

    Засновник кафедри молекулярної фізики фізичного факультету

    Народився Голик О.З. 16 квітня 1906 р. в м. Мерефі Харківської області в родині залізничника. З сімнадцяти років почав самостійне трудове життя. У 1926 р. робіткомом був направлений на навчання в Інститут народної освіти в Дніпропетровськ. По закінченню навчання йому було запропоновано викладати у Дніпропетровському університеті. У жовтні 1931 р. Голика О.З. прийняли в аспірантуру Дніпропетровського фізико-технічного інституту, після закінчення якої він працював співробітником цього ж інституту, продовжуючи викладати в університеті. Після захисту кандидатської дисертації (1937 р.) Олександр Захарович очолив кафедру фізики в Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту, суміщаючи цю посаду із працею науковця у Фізико-технічному інституті. Ці, здавалось би, сухі анкетні дані відображають початок життя науковця нового покоління на зламі соціальних епох: від дитинства ще у минулій царській Малоросії через робітничі революційні підліткові роки – до розуміння важливості інтелектуальної праці в новому суспільстві. Свої перші кроки в науці Олександр Захарович зробив ще в студентські роки, а навчаючись в аспірантурі, зацікавлюється проблемою фізики рідкого стану речовини, яка і стала його “науковою музою” на все життя. Бурхливі “індустріальні” тридцяті роки! Особливо у промисловому серці України – Дніпропетровську. Зрозуміло, чому перші наукові дослідження Олександр Захарович присвятив вивченню розчинів електролітів.
    В перші дні Великої Вітчизняної комуніст Голик О.З. займається організацією евакуації наукових закладів м. Дніпропетровська. Закінчивши евакуацію Фізико-технічного інституту в Магнітогорськ, подає заяву про добровільне зарахування в лави Радянської Армії. Разом із мільйонами патріотів захищав незалежність Батьківщини. У складі військ Південно-Західного фронту брав участь у боях за визволення Донбасу, Дніпропетровська, Нікополя, Миколаєва, Одеси, Болгарії та Югославії, а також у штурмі Будапешта та Вени. Війну закінчив в Угорщині підполковником.
    У 1946 р. О.З.Голик повернувся до наукової та науково-організаційної діяльності як заступник директора з наукової роботи Інституту фізичної хімії АН СРСР у Києві. В 1950 р. захистив докторську дисертацію. У 1950 – 1951 р.р. – вчений секретар Президії АН УРСР. З 1951 р. життя Голика О.З. пов‘язане з Київським університетом. З 1951 по 1955 р. він працює ректором КДУ ім. Т.Г.Шевченка, відновлюючи стабільну навчальну, наукову, громадську діяльність університету. З 1958 по 1962 р. Голик О.З. працював деканом фізичного факультету. Саме фізичний факультет Київського університету –Alma mater, де розкрився науковий дар фізика-вченого. В області фізики рідин ним було виконані основні дослідження, які були спрямовані на встановлення зв‘язків фізичних властивостей рідин і рідких розчинів з їхньою молекулярною будовою. Під керівництвом професора Голика О.З. та за його безпосередньою участю на кафедрі молекулярної фізики виконано великий цикл робіт з дослідження рівноважних і кінетичних властивостей органічних рідин та їх сумішей (парафіни, спирти, жирні кислоти, галоїдопохідні бензолу, кремнійорганічні речовини та ін.), розплавлених металів (ртуть і амальгами), розчинів електролітів (NaCl, LiCl, CsCl та ін. у різних розчинниках). В процесі цих досліджень Олександром Захаровичем були відкриті ізов‘язкісні рідини, що мало, крім наукового, велике практичне значення. Ним була створена школа фізиків, які успішно працюють в області фізики рідин, зокрема, в напрямі досліджень критичних явищ і вивчення кінетики випаровування крапель рідини. Поряд із проблемою фізики рідкого стану О.З.Голик приділяв багато уваги дослідженню нових матеріалів – полімерів.
    Олександр Захарович завжди виступав як організатор та керівник наукових колективів. До Великої Вітчизняної війни він створив кафедру фізики у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту, у 1946 році він створює лабораторію молекулярної фізики в Інституті фізичної хімії АН УРСР, у 1952 – організовує кафедру та спеціалізацію молекулярної фізики у Київському університеті. Він керував створенням лабораторії фізики аеродисперсних систем та механічних властивостей полімерів. Під керівництвом Голика О.З. близько 40 науковців захистили докторські та кандидатські дисертації, його учні керують науковими колективами. Багато зусиль доклав професор Голик О.З. для об‘єднання діяльності спеціалістів з молекулярної фізики СРСР і націлення її на розв‘язок проблемних питань фізики рідкого стану речовини. За його ініціативою, починаючи з 1953 р., кожні два роки скликались конференції з питань фізики рідкого стану речовини. З 1963 р. він керував Комісією координації наукових досліджень з рідкого стану речовини та був членом науково-технічної ради при Мінвузі СРСР, заступником відповідального редактора “Українського фізичного журналу”, відповідальним редактором міжвідомчого наукового збірника “Фізика рідкого стану”. Професор Голик О.З. розробляв і постійно удосконалював спеціальні курси, читав загальний курс фізики на фізичному, хімічному та філософському факультетах, приділяв багато уваги методичним, методологічним і філософським питанням фізики. Його лекції були нестандартними, відображали водночас особистість лектора і стан сучасної фізики.
    За видатні заслуги у розвитку фізико-математичних наук та підготовці кадрів для народного господарства професору О.З. Голику присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР, він був нагороджений п‘ятьма орденами та тринадцятьма медалями.
    Олександр Захарович Голик – науковець нового типу. Виходець з робітничого класу, він досяг вершин науки, став одночасно її командиром і рядовим бійцем. Глибока наукова думка, велика науково-організаційна робота, громадська та адміністративна діяльність, педагогічна майстерність, чуйне ставлення до колег здобули повагу і любов усіх, кому довелося зустрічатися з ним.